Чому книговидання потребує значних фінансових вкладень, чи читають працівники редакції рукописи, які надсилають на електронну пошту і звідки прилітає хейт — розповів директор видавництва «Маміно» Олександр Шарлай у подкасті «І навіщо таке видавати».
Він говорить про свій шлях до книговидання з іронією, гумором та відвертістю. Каже, мріяв бути юристом, артистом, військовим, рятувати тварин. А тепер — видає книжки про соплі, пуки, кака, пісь-пісь.
Нам постійно за це щось прилітає. Якось дядько прийшов на виставці й каже: “Війна почалась через вас, бо ви видаєте гівно”. А ми тоді ще й пожартували в фейсбуці, що далі буде ще гірше — книжки про відрижки, пуки, кака і пісь-пісь.
Олександр Шарлай не приховує: багато разів думав закрити видавництво, але щось перешкоджало. Тож вирішив не згортати бізнес, а навпаки розвивати.
Ми неправильно увійшли в ринок. Здавалося: що там, видав книжку — і все. Але це високобар’єрна галузь. Без команди, ресурсів і досвіду тут не вижити. І лише з 23 року ми, по суті, будуємо все наново. Вчимося. Розширюємось. Книжка з накладом у 1000 примірників не окупається. Це мінімум 3000, щоб мати якийсь шанс на комерційний успіх, – ділиться Олександр.
Також у цьому випуску: як виглядає робота директора видавництва насправді, чому книжка про соплі — хіт, як звучать робочі листування з верстальницею про відрижки, і що змушує лишатися у книговиданні, навіть коли дуже хочеться здатися.