Від складу до друкарської машини

«Для того, щоб з’явилася книжка, ми найперше маємо придбати папір. Він приїжджає до нас у рулонах або палетах, акліматизується на складі, а потім потрапляє в цех. Там його розмотують, ріжуть і готують до друку», — розповідає представниця видавництва «Підручники і посібники» Марічка Гап’юк.

Після акліматизації рулони встановлюють на спеціальні лапи, які обертаються з точно розрахованою швидкістю. Потім папір обрізають із чотирьох боків і, за потреби, ділять на менший формат. Цей етап важливий для точності друку й рівності сторінок у майбутній книжці.

Друк, фальцювання, палітурка

Коли папір готовий, його подають у друкарську машину. Аркуші задруковуються, складаються (цей процес називається фальцювання) і зшиваються у книжковий блок.

Обкладинку друкують окремо. Вона проходить ламінацію — це захищає її від подряпин і вологи, додає приємної текстури. Після цього обкладинку поєднують із книжковим блоком, і видання набуває завершеного вигляду.

Контроль якості й увага до деталей

Кожен етап — від налаштування друкарської машини до перевірки кольору та обрізу — контролюють фахівці. Саме ця послідовність і точність забезпечують стабільну якість друку.

«Для нас важливо, щоб дитячі книжки були бездоганними і зовні, і всередині. Тому ми уважно ставимося до вибору паперу, фарб і друкарні», — зазначає директор видавництва «Маміно» Олександр Шарлай.

Серія, що вирізняється якістю

Так друкувалась серія Nebulous Stars — історії про Ісадору, Маринію та Небулію, які вчаться вірити в себе, дружити й не боятися відкривати власні сили.

На фестивалі «Книжкова країна» ці книжки увійшли до топів продажу. Їхні обкладинки з блискітками, якісний друк і яскраві ілюстрації роблять серію впізнаваною й приємною для читання.

Книжки серії Nebulous Stars зараз доступні для замовлення зі знижкою.

Запись Як друкувались книжки серії Nebulous Stars від “Маміно” впервые появилась Mamino.

Hey Clay — це особливий пластилін: м’який, легкий у роботі, не липне до рук, добре змішується у нові відтінки й після висихання стає твердим, як іграшка. Книжка містить поради, які допоможуть створити кумедних монстриків, фантастичних прибульців, яскраві прикраси та інші оригінальні фігурки. Водночас вона заохочує до експериментів і власних ідей.

Анастасія Музиченко, головна редакторка видавництва «Маміно»:

“Ліпимо просто” — це чудова книжка для сімейного дозвілля. Закликаю дорослих брати в руки пластилін і творити разом із дітьми фантастичних монстриків. Ця книжка не є єдино правильною інструкцією, як ліпити. Навпаки — вона надихає та розвиває уяву, показує, як із простих деталей можна створити неповторних персонажів, прикраси та аксесуари. Книжка стане в нагоді всім, кому бракує яскравих кольорів цієї похмурої осені.

На сторінках книжки живуть десятки креативних персонажів: монстри, які жонглюють власною головою, прибульці-діджеї, крокодили, динозаври, Бігфути з вусами та пончики з зачісками. Усі вони створені з базових пластилінових форм — кульок, валиків і «морквинок» — тож діти легко можуть відтворити їх або вигадати власних.

«Ліпимо просто» — це чудовий інструмент для розвитку уяви, дрібної моторики й самостійності дітей від 4 років. Книжка однаково добре пасує для занять удома, у дитсадках, школах та бібліотеках.

Запись «Ліпимо просто»: книжка, яка надихає створювати власні світи впервые появилась Mamino.

Авторка знайшла особливу форму, щоб розповісти дітям про відвагу, любов і світло: вона перенесла біографію Норда у вигаданий світ, де триває велика битва між Світлом і Темрявою.

Історія, що народилася з довіри

Ідея написати дитячу книжку про Сергія належить його дружині — Ользі Коновал.
Після загибелі чоловіка вона звернулася до Зоряни з пропозицією створити історію, яка зберегла б пам’ять про нього й водночас була б близькою дітям. Ольга на своїй сторінці у Фейсбуці подякувала коменді видавництва і зазначила, що її чоловік оцінив би книжку.

«Ми б голосно сміялися, і ти б мріяв читати її нашим дітям. Я точно знаю, ти б оцінив це. Дякую Сергій Коновал за те, що ми жили таке життя, про яке можна написати тисячі книг, що розділив його зі мною, і кохав мене так, щоб після втрати тебе, я мала сили голосно про це говорити», — написала Ольга.

Країна Світла в небезпеці!

У казці Мороковія загрожує поглинути Країну Світла. На захист стає добрий і відважний воїн Норд разом зі Сталевою сотнею. Чи зможуть вони відстояти Джерело вогню й перемогти верховну потвору?

Дітей чекають:

• захопливі пригоди,
• яскраві персонажі,
• битви добра зі злом,
• гумор і тепло навіть у найнапруженіші моменти.

Книжка чудово підійде дітям молодшого шкільного віку, які люблять фантастичні світи, героїв і випробування.

Світло, яке не згасає

Зоряна Биндас знала Сергія особисто: у 2021 році вона проходила вишколи під його керівництвом, а з початком повномасштабної війни не раз бувала на його позиціях як журналістка.

«Його доброта була його суперсилою. Саме так я хотіла показати його дітям — через світло, відвагу й людяність», — каже авторка.

У книжці є алюзії на інших захисників України — як живих, так і полеглих. Вона зберігає легкість і динаміку, щоб діти могли читати її із захопленням, а дорослі — як глибоку метафоричну історію про втрату, пам’ять і любов.

Ілюстрації та оформлення

Ілюстрації створила художниця Дар’я Горюнова. Її щирість і увага до деталей перетворили історію на живий світ, у який діти занурюються з перших сторінок. Книжка надрукована з великою любов’ю: якісний папір, яскрава палітурка, продумане оформлення — усе це робить її особливою як для домашнього читання, так і для подарунка.

Норд — герой, який надихає

Про книжку вже написали десятки українських медіа, також авторка розповіла про неї в ефірах:
Подивитись ефір

Прочитати більше:
IMI | Голос | Gazeta-misto | Ternopilcity | 0352.ua | Tenews | Doba

Придбати книжку «Норд і Сталева сотня»

Ця казка вчить відваги, людяності й світла.
Вона народилася з любові, пам’яті й довіри — і саме тому так сильно торкається серця.

Купити у видавництві «Маміно»

Запись «Норд і Сталева сотня» — захоплива дитяча казка про сучасного Героя впервые появилась Mamino.

Книжки Nebulous Stars одразу підкорили серця читайликів — на цьогорічному фестивалі «Книжкова країна» вони увійшли до топів продажу. І це не дивно: поєднання яскравих сюжетів, глибоких сенсів та бездоганної поліграфії робить ці видання справжніми скарбами книжкової полиці. Обкладинки прикрашені блискітками, книжки приємно тримати в руках і дарувати.

Ісадора та прокляття кольорів

Енні Тюркотт
Шкільна експедиція до Замерзлих Земель обіцяла бути захопливою — північне сяйво, тисячолітні льодовики… але все змінилося, коли Ісадора з подругами знайшли таємничу скриню в товщі льоду. Випадково відчинивши її, дівчата пробудили прокляття, яке почало поглинати всі кольори навколо. Чи встигнуть вони знайти спосіб зупинити темну силу, перш ніж світ зануриться в безбарв’я?

Для тих, хто любить загадки, морозні пригоди та хоробрих героїнь.

Маринія та полум’яне серце

Енні Тюркотт
В Академії Енергій Небулополіса відбувається щорічний конкурс — учасники мають створити винахід із суміші аур. Маринія прагне перемоги, але тиск змагань змушує її сумніватися у собі. На щастя, вона знаходить вірного напарника і починає шлях самопізнання. Чи зможе вона подолати власні страхи та знайти своє «полум’яне серце»?

Ця історія — про підтримку друзів, віру в себе та справжню перемогу, яка народжується всередині.

Небулія і таємнича летюча зірка

Енні Тюркотт
Коли Небулія бачить зірку в біді, вона вирішує провести її до зіркових ясел, де працює її батько. Проте замість легкої мандрівки на неї чекає небезпечна пригода в загадковому світі Сріблястої Туманності, де негативна енергія породжує чорні діри. Разом із подругами Небулія відкриє власні надздібності й дізнається, яку місію їй приготував Всесвіт.

Магічна, динамічна й емоційна історія про сміливість і самопізнання.

– Серія Nebulous Stars — це не просто чарівні пригоди Небулії, Маринії та Ісадори. Це історії про внутрішню силу, інтуїцію та унікальність кожної дівчинки. У цих книжках наголос зроблено не на зовнішності героїнь, а на їхній внутрішній глибині та неповторності. Я би радила читати їх разом із подругами, а потім обговорювати — це чудова нагода побачити, наскільки різними й водночас прекрасними можуть бути наші «аури», – каже головна редакторка видавництва “Маміно” Анастасія Музиченко.

Nebulous Stars — це серія, яка поєднує магічні сюжети, натхнення й естетичну насолоду від кожної сторінки.

Вони стануть чудовим подарунком, прикрасою бібліотеки й початком великої любові до читання

Замовляйте новинки на сайті «Маміно» та вирушайте в космічну пригоду разом із новими улюбленими героїнями.

Запись Новинки серії Nebulous Stars — чарівні історії, що надихають вірити в себе впервые появилась Mamino.

Якщо ви чули про Вадима Гріна, то напевно знаєте його як автора історичної прози та публіциста, а також ментора в царині цифрового дизайну. У 2024 році він вирішив прийти в дитячу літературу і буквально запалив нішу пригодницьких фентезі-історій. «Пригоди дракона Вогника» стала одним з найяскравіших дебютів. В інтерв’ю для БараБуки Вадим поділився секретами письменницької майстерності, таємницями родинної взаємодії та професійного спілкування.

— Вадиме, перше, що впадає в око під час читання — та це ж посібник з HR для молодшого і середнього шкільного віку. Після прочитання можна працювати в колективі і бути готовим, якщо не до всіх викликів, то до найпоширеніших. Чи був у Тебе такий задум? 

— Яке чудове питання! Зізнаюся, мені дуже приємно його почути!

Адже я справді писав «Пригоди дракона Вогника» не лише як захопливу фантастичну історію, а й як книжку, що знайомить дітей із важливими життєвими навичками.

У своїй основній професії я дизайнер і керівник команд у сфері цифрових технологій, а також викладач. І вже багато років я повторюю підлеглим і учням одну просту річ: у сучасному світі недостатньо просто зробити щось добре, треба вміти це пояснити, «продати», тобто донести цінність своєї ідеї до інших. А для цього потрібно одне — вміння розповідати історії.

Емпатія, навички комунікації, співпраці, розуміння себе й інших — це те, що називають «софт скілами» й сьогодні вони є ключовою основою людського успіху, незалежно від віку.

Це лежало в основі Вогникових пригод, але я не скажу, що це посібник саме з HR, хоча, можливо, йому б не завадило таке резюме Але це точно історія про те, як будувати стосунки з іншими, як не втратити себе в колективі, як помилятися і виправляти помилки, як залишатися добрим — навіть коли навколо панує хаос.

Я писав ці історії для власного сина з прагненням допомогти йому розібратися зі своїми емоціями. І у другій частині ця тема стає ще глибшою. Адже Вогник дорослішає, а з віком і проблеми ускладнюються. На нього чекають дуже непрості рішення та перевірка на стійкість власних принципів. Подивимось, як він із цим впорається. Але я точно знаю: з підтримкою друзів і з відкритим серцем — у нього все вийде.

— Не люблю порівнянь, але із захопленням констатую: Ти вибудував оригінальний світ Дракогори. Водночас унюшується тонкий аромат “Драконівського Гогвардсу”. Чим надихався? Які книги читав у процесі створення?

— Дякую! Проте порівняння з Гаррі Поттером несуть мені амбівалентні почуття.

З одного боку…

Я прочитав «Гаррі Поттера» вже у свідомому віці, десь п’ятнадцять років тому, коли був уже цілком дорослим. Ці пригоди залишили неабиякий слід в моєму серці й однозначно вплинули на мене, як на дитячого письменника. Тому було неминуче, що я дещо запозичив. Так само я надихався книжками Шарлотти Габерзак із серії «Не відкривати!» й, можливо, саме тому в першій книжці є трохи детективної лінії; книжками Тома Флетчера, зокрема нам із сином дуже сподобався «Різдвозавр»; і навіть моїм улюбленим Фредеріком Бакманом і його книгою «Що мій син має знати про світ». Тож світ Дракогори, як і будь який інший літературний вимір, спирається на певні стовпи, але є унікальним і сподіваюся тим цікавим для читачів.

А з іншого боку, перед тим як Олександр Шарлай, директор видавництва «Маміно», погодився видати цю книжку (за що я йому неймовірно вдячний!), рукопис пролежав майже рік в одному великому та прекрасному видавництві. Були зроблені певні правки на прохання видавця й почалося моє очікування, що тривало дев’ять місяців. 

На мої питання: «Що ж, коли будемо робити!?», директор видавництва ледве пригадував, хто я такий, що мені було цілком зрозуміло, але зрештою запевняв мене, аби я не хвилювався й додавав: «Будемо друкувати!». На кінець, я отримав відмову з поясненням, що бета-рідери оцінили книжку на 7 з 10, а це «не топ» й на додачу ще — «Не хочеться, звісно, пропустити нового Гаррі Поттера, але все-таки “ні”». 
Моя кар’єра навчила мене сприймати кожне «ні» як точку для розвитку. Кожне «ні» — це можливість зробити наступну роботу краще. Особливо, якщо воно ще й підкріплене якісною критикою. Тоді мені з цим не дуже пощастило

— Ти дуже тонко передаєш тілесні відчуття, створюючи атмосферу здорової інтимності між головними героями, і навпаки – коли описуєш антагоніста, затягуєш у відповідні емоції. Це письменницька майстерність  чи власна чуттєвість, що проступає поміж літер?

— Я не можу оцінювати рівень власної письменницької майстерності.Залишаю це на розсуд читачів. Я просто стараюся бути правдивим у своїх текстах, чесним перед собою і перед героями, які приходять у цю історію.

Щодо чуттєвості, я можу впевнено сказати: так, пізнання себе та світу починається з почуттів. Я щойно завершив роботу над другою частиною пригод Вогника. Вона значно об’ємніша та глибша. І в процесі написання було кілька моментів, коли я ловив себе на тому, що сиджу з мокрими очима.

Але сльози були не від суму чи радості, а від тієї значущості, яку ці епізоди мали для мене та моїх героїв. Мій син сказав би, що вони були «епічні». І, можливо, саме ця емоційна насиченість, проживання сцен разом із героями — те, що створює відчуття близькості для читача. Я вірю, що хороша дитяча книжка — це завжди чесна емоція.

— Мені сподобалося, як ти описуєш дорослішання і знову таки торкаєшся тілесності. Допоміг власний досвід чи спостереження?

— Напевно, і те, й інше.

Я багато спостерігаю: за своєю дитиною, за іншими батьками та їхніми дітьми й за тими моментами, коли щось в дитині змінюється. Дорослішання — це не подія, а процес. Він непомітний, але завжди тілесний: через сором, несподівану сміливість, зміну голосу чи навіть дивне нове відчуття в грудях, яке дитині навіть важко описати.

Тож мені було важливо не просто показати, що герої «стають старшими», а передати, як це відчувається зсередини. Як змінюється світ, коли змінюєшся ти сам. Думаю, тут і досвід допоміг — пам’ять про себе такого, хто ще тільки вчився розуміти себе.

— Давай поговоримо про емоції — цей яскравий спектр, що читач побачить у книзі. Від почервоніння лусочок до полумʼя, що вивергається нестримно. Яким драконом ти був у дитинстві — Данком чи все-таки Вогником?

— І мені, і сину Вогник ближчий за характером і поведінкою. Ми з ним обидвоє загалом розважливі, спокійні, але бувають моменти, коли вогонь нестримно рветься назовні. Я витратив роки на те, аби навчитися випускати його так, щоб це не шкодило іншим. 

— В історії про Вогника ти майстерно маневруєш між архетипами. Розкажи, як обирав героїв?

— Герої приходили до мене не з архетипічного списку, а скоріше з якогось внутрішнього перегуку: образів, які я зустрічав у житті, відчував у собі, читав у книгах, бачив у казках і фентезі. А потім уже, під час редагування чи переписування сцен, я раптом усвідомлював: о, так ось, хто в нас Мудрий Наставник! А ось і Тінь та Трикстер вимальовуються.

У хорошій історії архетипи — це компас, але не маршрут. Вони допомагають не заблукати, але дозволяють відхилятись, відкривати щось нове. У світі Вогника кожен герой має своє коріння — десь у міфі, десь у мені, десь у вас.

— Ти — тато і чоловік, і навіть якщо би ти не заявляв про це з гордістю, читачам це одразу стало б зрозумілим. Ти з великою любов’ю прописав стосунки у родині драконів. Це твоє бачення ідеальної взаємодії чи ти просто списав все зі своїх буднів в родинному колі? Мама “класична дружина”, Мія – така собі незалежна і смілива драконка. Даєш шанс молоді відходити від стереотипів чи намагаєшся показати різноманіття характерів?

— У нашому світі немає нічого «ідеального», але прагнення до ідеалу формує наш шлях.

Я не ставив за мету змалювати «зразкову родину» драконів. Мені хотілося показати живу, змінну, справжню взаємодію — з буднями, з гумором, з напругою і теплом. Тому історія Вогника й починається зі звичайного ранку та сніданку в родинному колі. Там ми бачимо, умовно кажучи, «класичну дружину» і «класичного тата». Але це — тільки точка відліку. Вже в наступних розділах вони змінюються. Змінюється і Вогник, і світ навколо нього. Я не списував героїв один в один зі своєї родини, але, безумовно, мій батьківський досвід і роль чоловіка глибоко вплетені в цю книжку. 

Щодо Мії, то вона справді така, якою я хотів би бачити сучасну героїню: незалежна, смілива, іронічна, чесна. Вона не в тіні головного героя, вона — у своєму світлі.

І знову мені доведеться трохи забігти наперед — саме боротьба зі стереотипами та шаблоним мисленням є однією з ключових тем другої частини. В першій я лише торкнувся цього й заклав фундамент.

І на передовій цієї боротьби буде Вогник. Він доведе, що діти, з їхніми незамуленим поглядом на світ, схильністю говорити те, що думають, не піклуючись про соціальні норми або наслідки — можуть зробити цей світ кращим, якщо ми будемо їх уважно слухати. 

— Розмови Гремислава з дракончиком — приклад здорової батьківської комунікації. І жодна майстерність не допоможе їх прописати так, як це зроблено в книзі. Що для тебе означає бути батьком, окрім глибоких розмов і порад?

— Гремислав залишається для мене найскладнішим героєм. В моїй уяві він саме такий тато, якого я би хотів мати в дитинстві. І саме такий, яким я намагаюся бути для свого сина.

Що для мене означає бути батьком? Це точно не лише про поради чи серйозні розмови. Напевно, найголовніше — це бути поруч. Навіть коли мовчиш. Навіть коли втомлений та коли не маєш відповідей. Мені хотілося, щоби Гремислав не був ідеальним, але завжди відкритим, уважним і здатним рости разом із сином. 

— Про спеціаліста і роботу дизайнера та наставника. Часто приміряєш на себе мантію Зорегляда? Чи думав про нон-фікшн для просування дизайну як майбутньої професії?

— Мені мантія Зорегляда дуже близька! Як дизайнер і наставник я постійно працюю зі студентами, початківцями, тими, хто тільки шукає свій шлях. І мені подобається допомагати їм дивитися вперед, уявляти, яким може бути світ майбутнього та яке місце вони можуть у ньому зайняти.

На своєму сайті я маю гасло: «Дизайн врятує світ». Звучить, можливо, пафосно, але якщо глянути глибше, то дизайн справді формує все навколо нас — від того, як ми користуємось речами, і до того, як почуваємось після цього. 

Чи напишу я колись нон-фікшн саме для дітей — не знаю. Але, якщо придивитись, то у «Пригодах дракона Вогника» ця тема вже звучить. Технологічність світу Дракогори, підсилювачі крил, окýлуси, акваматон — усе це створено не випадково. Це світ, де дракони шукають рішення, будують, експериментують, а Вогник мріє створити щось, що зробить цей світ кращим і допоможе іншим. Він — дизайнер на всі сто.

— Ти багато мандруєш світом. Здається, саме це натхнення допомогло тобі надавати легкості драконячим пригодам. Чим для тебе є подорожі?

— Коли довго сидиш в одному місці, навіть найяскравіші думки тьмяніють. А от варто змінити контекст і раптом щось, що здавалося складним чи нерозв’язним, стає трохи простішим, ніби ти просто нахилив голову і побачив проблему під іншим кутом.

Світ величезний і дуже різний. І що більше я мандрую, то більше бачу: у кожній культурі є свої «дракони» — уявні і справжні, свої казки, свої уроки. Іноді я просто слухаю, як звучить інша мова, спостерігаю, як дитина обіймає маму в парку, або як дідусь продає рибу в грецькому селі — і це вже замальовки для сцени в книжці. Просто я не завжди одразу знаю, де саме це буде.

Мені хочеться, щоб пригоди Вогника теж несли цю легкість відкриття, цікавість до нового і той самий захват, що відчувається, коли робиш відкриття про світ і людей. Навіть, якщо ти вже дорослий хлопчик, як я.

— Розкажи про свою взаємодію з ілюстраторкою. Чи вдавалося тобі знімати капелюха дизайнера і віддаватися баченню художниці? Чи був, як гном Руда Борода, намагався контролювати все?

— Оксана Бабич — неймовірна художниця.

Талановита ілюстраторка з тонким відчуттям стилю, характеру й атмосфери. Вона просто читала мої думки. Мені з нею дуже пощастило. Не знаю, чи пощастило їй зі мною — бо, зізнаюся, капелюха дизайнера знімати було складно. Але я таки знімав і нагадував собі, хто тут автор, а хто художник.

Наша співпраця була, і є, прикладом здорової креативної взаємодії: коли є простір і для бачення автора, і для свободи художниці. Ми завжди знаходимо компроміси, обговорюємо й завдяки цьому світ Дракогори став яскравим, цілісним і цікавим.

— Книжкові рекомендації від Вадима Гріна (Три книжки українських дитячих авторів, які ти міг би порекомендувати читачам)

— Для найменших (4-6 років) — «Їжак Вільгельм» Тетяни Стус.
Це дуже тепла, уважна до деталей книжка, написана з великою любов’ю та глибиною. Її авторка — моя наставниця та добра подруга. Вона вміє писати так, що навіть дорослий читач на мить стає маленьким і згадує, як це: боятись, відкривати нове, сумніватись у собі, щиро радіти.

Для дітей 8–10 років (напевно) — «36 і 6 котів» Галини Вдовиченко.Весела, динамічна історія, що створена з великою повагою до дитячого почуття гумору і з любов’ю до тварин. І так, після неї дуже хочеться завести кота.

І для дітейвіком 14-99 я пораджу «Сапієнси» Володимира Аренєва.Я буквально щойно її прочитав і я у повному захваті. Книжка ставить питання про майбутнє нашого суспільства, про вплив технологій, про те, що це означає — бути людиною. Без краплі моралізаторства.

Джерело: Барабука

Запись Медіа про нас: Вадим Грін. Дракон із вогником впервые появилась Mamino.

Прабабуся, яка прожила 101 рік

У центрі книжки — шестирічна Наталочка, яка зростає в Криму й проводить дні зі своєю прабабусею Устею. Баба Устя не знала грамоти, але мала дар — вигадувати казки. Їй було сто, та вона залишалася головною героїнею дитинства, яке Наталя пам’ятає до дрібниць: 

— Моє дитинство — як 3D-модель, як екшн від першої особи. Я можу у ньому гуляти, обіймати бабусю, гойдатися на гойдалці чи знову плакати через зайчика з носовичка,— каже вона.

Як народжувалася книжка

Щоб оживити ці спогади, авторка зібрала колекцію родинних приказок, вивчала записи діда про історію роду, сиділа з мікроскопом над старими фотографіями, замовила реставрацію світлини, шукала дані у метричних книгах аж до 1736 року. Вона ходила на майстер-класи з прядіння й ткацтва, щоб описати побут достовірно. І весь час — розпитувала родичів і знайомих, віднаходила нові зв’язки, отримувала «Привіт, любонька» у слухавці від знайденої тітки.

— Я писала цю книжку для тих, кому пощастило менше, хто не мав поруч родини або втратив її. Хотіла, щоб моя родина стала родиною читачів. А для тих, хто виріс у любові, ця книжка — шанс ще раз зануритися в чудові роки, — розказує Наталя Місюк.

«Історія Наталі — це місток у власні спогади»

«Це я така у бабу Устю» перемогла у конкурсі Українського інституту книги, тож 1500 примірників безкоштовно надійдуть у бібліотеки по всій Україні. Також книжку можна придбати на сайті видавництва, скоро вона буде доступна в книгарнях.

— Історія Наталі — це місток у власні спогади. Хтось згадає бабусині казки, хтось — запах осінніх яблук у саду, хтось — вечори в родинному колі. А книжка допоможе ці спогади оживити, — зазначає директор видавництва «Маміно»Олександр Шарлай.

Тепло, яке не закінчується

Наталя Місюк каже, що отримала не лише одну книжку, а цілий новий світ: відновлені казочки баби Усті, схему-простирадло з історією роду, нових друзів і відчуття, що вона вже не сама на материку.

— Я точно знаю, що тепла, яке живе в цій книжці, вистачить на всіх. Особливо в наші часи. Вона дуже життєствердна. Бо що би не сталося — дожити до ста років завжди варіант, — підсумовує авторка.

Довідка:

Наталя Місюк — українська письменниця, авторка книжок «Це я така у бабу Устю», «Мова: таємниці відьом», «Паралельне життя безпритульних котів» та «Казки баби Усті». Вона також є засновницею й авторкою проєкту «Давай займемось текстом», який популяризує українську мову. З 2014 року живе у Львові, народилася та виросла в Криму.

Запись «Це я така у бабу Устю»: книжка Наталі Місюк, що перетворює дитинство на 3D-модель пам’яті впервые появилась Mamino.

— Ми хочемо чути голос наших читачів. Сьогодні книжковий ринок переживає непрості часи, але водночас українські діти особливо потребують якісних і близьких до їхнього життя історій. Це опитування допоможе нам краще зрозуміти очікування та вподобання родин, і створювати видання, які справді будуть відповідати на їхні потреби, — коментує директор видавництва «Маміно» Олександр Шарлай.

Результати опитування стануть у пригоді не лише «Маміно», а й іншим українським видавцям — особливо малим. Вони зможуть врахувати потреби читачів і створювати продукт, який буде відповідати запитам аудиторії. Тому «Маміно» запрошує долучитися до ініціативи й колег з видавничої спільноти.

До участі в опитуванні запрошують батьків, бабусь і дідусів, учителів, бібліотекарів та всіх, хто обирає дитячі книжки. Відповіді дадуть змогу видавництвам точніше визначати пріоритети, планувати нові серії та враховувати соціальні зміни у читацьких практиках.

Опитування доступне онлайн, пройти його можна за посиланням: https://forms.gle/35m4ot3MXWvkazee6

Запись Як українці купують дитячі книжки: видавництво «Маміно» запустило опитування читачів впервые появилась Mamino.

У новому випуску подкасту «І навіщо таке видавати» ми спілкувалися з дитячою психологинею та співзасновницею «Нумо-центру» Яною Чабай про те, як зрозуміти цю емоцію і чому вона може стати ресурсом для розвитку.
“Немає хороших і поганих емоцій. Є погані дії. Тобто, ми не ставимо якісь заборони на емоції. Тобто, окей, ти можеш злитися, ти можеш покричати, можеш побити подушку, ти можеш вийти в свою кімнату. Ти можеш злитися, але, наприклад, битися, кусатися – ти цього не можеш. Тобто, отут ми ставимо певні межі”, — каже Яна Чабай.

https://youtu.be/uueZZ0p_2gc?si=C0yzwhvrUgSl0WpD

Злість проявляється по-різному залежно від віку: у немовлят — це крик, у дошкільнят — протести й образи, у школярів — грюкання дверима чи словесні спалахи, а у підлітків — бунт або пасивна агресія. Усі ці реакції говорять не про «невихованість», а про внутрішні труднощі, з якими дитина ще не вміє впоратися.

Завдання батьків — не гасити емоції, а навчити дитину їх проживати. Це означає дати паузу, допомогти назвати почуття, показати власним прикладом, як упоратися зі злістю.

У цьому може стати у пригоді й книжка французького філософа Оскара Бреніф’є «Що таке злість?», що вийшла у видавництві «Маміно». Вона побудована на простих Сократівських питаннях і допомагає почати розмову про емоції без моралізаторства.

Дитяча злість — не кінець світу і не ознака «поганого виховання». Це нагода зрозуміти дитину глибше, навчити її важливих навичок саморегуляції й стати тим «берегом», на який вона завжди може спертися.

Запись Що робити, коли дитина кричить і злиться: поради психологині впервые появилась Mamino.

У новому випуску подкасту «І навіщо таке видавати» директор видавництва Олександр Шарлай говорить про те, як в «Маміно» з’являються книжки. Іноді — з блогу. Іноді — з серветки. А іноді приходить автор, який готовий заплатити, щоб видали його рукопис.

«В мене був такий досвід, коли один автор, я так подумав, а може ми візьмемось. Він готовий був нам заплатити кошти за те, щоб ми зробили його книжку. Він сам ресторатор. Він приніс книжку. Я читаю — но це абсолютно люта лють. Ну, це те, що не можна видавати. Більше того, це, в принципі, ніяк не можна з цього нічого витягнути. Ну, це абсолютне графоманство, хоча ідея класна».

В епізоді — чесна розмова про закулісся:
як відбирають тексти, чому в «Маміно» більше не читають усі рукописи, як обирають друкарні, що робити з авторами, які не погоджуються на правки, і чому видавництво — це не про мрію, а про постійний компроміс між мистецтвом і реальністю.

«Включаю злого директора і думаю: чи ми продамо то все, чи ми зробимо мистецтво, отримаємо купу нагород і будемо далі на цьому тисячу тих книжок зберігати в себе на складі, міняти місцями».

Також у цьому випуску:
– чому «Маміно» має договори з різними типографіями;
– хто сьогодні реально читає надіслані рукописи;
– що треба, аби книжка була успішною.

Запись «Це — люте графоманство»: як у «Маміно» вирішують, що видавати, а що ні впервые появилась Mamino.

«Нам запропонували видати “Професора Ді” після зустрічі на книжковій виставці у Болоньї. Книжка чудова, тема важлива. Але коли справа дійшла до прав, ми мали спілкуватись не з основною агенцією, а з їхньою регіональною партнерською компанією Van Lear Agency», — розповів директор Mamino Олександр Шарлай.

Фото: lamapublishers.com

За словами представників видавництва, процедура була стандартною — поштові підписи, вітання, тон листування. Однак, в одній з адрес команда Mamino помітила прізвище, схоже на російське, та вирішила перевірити агенцію на звʼязки з рф.

«Підозри підштовхнули нас до перевірки. Згодом з’ясувалося: агенція має офіс у москві, а її представниці — громадянки росії. У мережі — жодного публічного осуду війни, а навпаки — зв’язки з російським ринком», — зазначили у Mamino.

У видавництві наголошують — ця ситуація стала застереженням для українських видавців, адже великі ліцензійні агенції часто делегують перемовини меншим регіональним партнерам, які, своєю чергою, не завжди прозоро вказують на свою дотичність до росії. 

«Завжди варто перевіряти, з ким саме ви комунікуєте — і не нехтувати деталями: підписами в мейлах, історією компанії, мовчанням про війну. Для нас було очевидно: ми не можемо співпрацювати з компанією, яка має бізнес у москві. Ми пояснювали це колегам у Rights People, надсилали посилання на публікації, навіть фото з наслідками обстрілів у Києві. І наполягали: або напряму, або ніяк», — додав Шарлай.

Після кількох місяців перемовин з компанією-правовласником, команда видавництва Mamino уклала угоду напряму з Rights People, без участі Van Lear Agency. За словами представників видавництва, це стало результатом чіткої позиції видавництва й готовності аргументовано відстоювати її на всіх етапах.

Наразі триває переклад книжки — «Професор Ді» вийде друком восени 2025 року.

Джерело: Читомо

Запись Медіа про нас: Пів року видавництво Mamino переконувало партнерів працювати без агентів з рф впервые появилась Mamino.